Який вигляд має золота пектораль

Кілограм і 148 із половиною грамів чистого золота. Фігури скіфів, пташок, тварин, комах, грифонів — усі з анатомічною точністю і безліч елементів квіткового орнаменту. Деталі дрібні — найбільші не перевищують двох сантиметрів. Робота, ймовірно, грецьких майстрів.

"Якщо її по деталях розібрати, то, в принципі, за подібною деталлю вони відомі досить широко у грецькому світі, просто що вони в такому масштабі", — каже Оксана Ліфантій, провідна наукова співробітниця скарбниці Національного музею історії України.

Цікаве про піктораль

1. Hellov!!!
2. Перейди за силкою вище і дізнайся більше про пікутораль
3. Розглянь зображеня золотої пікторалі і побочищ на ній різних тварин

А ось іще трішки інформації про піктораль

Нам пощастило – того разу мисливці за скарбами, тобто розкрадачі курганів, помилилися. Все тоді склалося так дивовижно, що археолог Борис Мозолевський писав: «…легше повірити в містику, ніж у те, що грабіжники справді могли недогледіти такий скарб: варто було їм лише простягти руку ще на десять сантиметрів – і пектораль для людства була б назавжди втрачена». 21 червня 1971 року, у день літнього сонцестояння, в пограбованому ще у давнину скіфському кургані Товста Могила на Дніпропетровщині Мозолевський натрапив на царську прикрасу, що стала знаменитою на весь світ як золота пектораль. Археолог був поетом і мрійником, закоханим в український степ – а степ щедро відкривав йому свої таємниці.

Латинське слово пектус – це груди. Неважко здогадатися, де носили пектораль. Діаметр прикраси – 30 сантиментів, вага – 1149 грамів. Її виготовили литтям за восковою моделлю з гравіюванням, карбуванням, паянням та інкрустацією кольоровими емалями. Пекторалі приблизно 2300 років. Науковці вважають, що зробили її греки – у скіфів не було майстрів такого рівня. Проте прикраса передає скіфські ідеї, уявлення та побутові особливості – про це трохи пізніше. Пектораль виготовили з золота 958 проби, яке дозволило так точно передати найменші деталі, деякі з яких можна роздивитися лише при збільшенні.

Прикраса складається зі 160 елементів, кожен з яких зробили окремо, а потім приєднали. Яруси пекторалі тримаються на каркасі з порожніх всередині трубочок і з’єднані між собою з надзвичайною майстерністю, так, що стики не видно навіть на значно збільшених фотографіях. А от невеликі потертості та сліди ремонту на пам’ятці можна роздивитися – ймовірно, її носили років 15-20. Це не просто прикраса, а справжня розповідь. Але про що? Зараз пояснимо. Три яруси, з яких складається пектораль, ймовірно, символізують уявлення скіфів про три світи: реальний, божественний і потойбічний. Світ земного життя представлений на верхньому рівні, нижній відображає світ смерті, а з’єднує їх середній рослинний ярус, в якому, можливо, закодовано зображення дерева життя

Піктораль з Товстої Могили

Час створення: 4 століття до н. е.

Матеріал: золото

Зберігається: Київ, Україна

Музей: Скарбниця Національного музею історії України

Створення та перші роки

Микола Біляшівський, перший директор музею. 1912 р. Музей розпочав свою діяльність археологічною виставкою у серпні 1899 році як Музей старожитностей та мистецтв у недобудованому приміщенні по вулиці Олександрівській (нині це будівля Національного художнього музею). Будівлю музею спроєктував знаний київський архітектор Владислав Городецький, а кошти на її спорудження зібрали кияни. Засновником музею було Київське товариство старожитностей і мистецтв, зокрема відомі вчені Вікентій Хвойка, Данило Щербаківський, Микола Біляшівський.

Перша будівля музею, 1904 р. Першим відділом, створеним у музеї, був археологічний, яким керував український археолог Вікентій Хвойка. У 1902 році Микола Біляшівський став першим директором музею та відіграв значну роль у формуванні його колекцій.

Офіційне відкриття та освячення відбулося у 1904 році. Музей отримував пожертви від відомих меценатів, зокрема родин Терещенків та Ханенків, які фінансували археологічні експедиції та сприяли формуванню історичних та етнографічних колекцій. Щорічно заклад отримував пожертви — предмети прикладного мистецтва, нумізматичні колекції.

У 1909 році археологічний відділ музею налічував 15 тисяч одиниць, етнографічний — близько 13 тисяч, історичний — понад 600, художньо-промисловий — близько 400, а бібліотека — понад 1,7 тисяч книжок. Музейні колекції значно поповнилися завдяки діяльності Данила Щербаківського, який очолював історичний та етнографічний відділи. У 1910-14 рр. він організував експедиції майже до всіх українських губерній Російської імперії.

У 1912 році було створено відділ «Старий Київ», що став частиною Київського художньо-промислового і наукового музею. Ініціатором створення комісії та розробки програми розвитку відділу був Микола Біляшівський. У той час київські часописи закликали громадян передавати цінні предмети до музею, що дозволило поповнити колекцію печатками та корогвами київських ремісничих цехів, а також барельєфом Архистратига Михаїла та статуєю Феміди з київської ратуші.